Відібрання дітей без позбавлення батьківських прав

Сімейне право України

Згідно зі ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з нею, є хронічними алкоголіками або наркоманами чи вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров’я і морального стану. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам — за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Український юридичний портал

Відібрання дитини від батьків або одного з них без позбав­лення їх батьківських прав відрізняється за своїми правовими наслідками від позбавлення цих осіб батьківських прав. При відібранні дитини батьки не позбавляються таких прав, їх батьківські права обмежуються, а здійснення окремих прав припиняється. Батьки не можуть здійснювати право на вихо­вання дитини, вирішувати питання, пов’язані з її навчанням і визначенням місця проживання дитини. Припиняється випла­та аліментів на дитину, відібрану у них за рішенням суду. Бать­ки не можуть представляти інтереси дитини, не мають права управляти й майном Водночас вони не втрачають права на одержання у майбутньому аліментів від дитини, а також на спадкування після її смерті Батькам можуть бути дозволені зустрічі з дитиною, якщо це не суперечить її Інтересам Дане питання вирішує особа, на виховання якої передана дитина, а у разі виникнення спору — суд.

Портал Юристъ — Ваш успех в учебе и работе

Виконання таких рішень, як добровільно, так і примусово, проводиться судовими виконавцями з участю представника органів опіки та піклування. Виконання рішень судів про передачу дитини треба проводити з великою обережністю та чуйністю, інакше це може негативно відобразитися на психіці дитини.

Відібрання дітей без позбавлення батьківських прав

Застосовуючи таку міру, як відібрання дитини від батьків, слід також враховувати, що офіційні дослідження, проведені у США, щодо відібрання дітей із сімей показали, що від половини до двох третин дітей були відібрані від батьків, коли не існувало реальної загрози для життя і здоров’я дитини. Експерти прийшли до чіткого висновку – ті проблеми, які стали підставою для вилучення дітей, були пов’язані не з провиною батьків, а саме з бідністю й іншими об’єктивними труднощами сім’ї. Аналогічні випадки відбуваються інколи і в Україні, коли замість надання соціальної допомоги малозабезпеченій сім’ї, вирішується питання про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав. Про це свідчить й наявна судова практика, зокрема, Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року.

Відібрання дітей без позбавлення батьківських прав

7. Відібрання дитини від батьків тягне за собою припинення таких особистих немайнових прав батьків як право на виховання, право на захист дитини, право на спілкування з нею. Ч. 2 ст. 155 СК містить спеціальне застереження про те, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Небезпека спілкування дитини з батьками являє собою крайній вид такої суперечності.

Відібрання дітей без позбавлення батьківських прав

Захист інтересів дітей може здійснюватися і шляхом відібрання їх без позбавлення батьківських прав. Згідно зі ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з нею, є хронічними алкоголіками або наркоманами чи вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров’я і морального стану. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам — за їх бажанням або органові опіки та піклування.. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини. При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину. Виконання таких рішень як добровільно, так і примусово, проводиться державними виконавцями відповідно до Закону України від 21 квітня 1999 р. «Про виконавче провадження». Під час виконання рішення про відібрання дитини державний виконавець провадить виконавчі дії з обов’язковою участю особи, якій дитина передається на виховання, та із залученням представників органів опіки та піклування. При подальшому невиконанні рішення державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність такої особи відповідно до закону. Суд має право застосувати негайне виконання рішення у спорах щодо дітей, якщо залишення дитини у відповідача згубно позначається на здоров’ї та психіці дитини. Суд також може передбачити заходи, що сприяють безболісному переходу дитини на виховання до іншої особи, причому ніякі насильницькі дії стосовно дитини не допускаються.

Відібрання дітей без позбавлення батьківських прав

Поряд із цим є чимало випадків, коли інтереси дитини вимагають вжиття невідкладних заходів: дитина проживає з матір’ю, яка зловживає алкоголем; троє маленьких дітей, залишених матір’ю, яка торгувала на базарі, ледь не згоріли у квартирі; вітчим неодноразово домагався десятирічної падчерки на очах у її матері; важко хвору дитину батьки залишили без медичної допомоги; матір, з якою проживала дитина, мала туберкульоз; через поганий матеріальний стан батьків діти жили впроголодь, не мали елементарних речей та ін.

Стаття 170

5. У разі постановлення судом рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам — за їхнім бажанням або органові опіки та піклування. Встановлення вказаної черговості обумовлене піклуванням про найкращі інтереси дитини, яка позбавляється піклування одного або обох батьків. Оскільки названі у абз. 1 ч. 1 коментованої статті фізичні особи є кровними родичами дитини, передача дитини їм забезпечує право дитини на проживання в сім’ї, передбачене ст. 4 СК. Необхідною умовою передачі дитини другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам є їхня згода на це, яка надається у письмовій формі. І тільки в разі відсутності у дитини будь-яких родичів або неможливості передачі дитини жодній з вказаних фізичних осіб дитина передається органу опіки та піклування, який покликаний вживати заходи щодо захисту особистих та майнових прав неповнолітніх дітей, забезпечити тимчасове влаштування дитини, вирішити питання про встановлення опіки чи піклування (див.

Відібрання дітей від батьків без позбавлення їх батьківських прав

Суд може постановити рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житлового приміщення, у якому він проживає з дитиною, якщо буде встановлено, що він має інше житло, у яке може поселитися, або постановити рішення про примусовий поділ житла чи його примусовий обмін.

Відібрання дітей без позбавлення батьківських прав

Прокуратурою Першотравневого району Чернівецької області була винесена постанова про відібрання дитини у сім’ї, яка проживає у Новосе- лицькому районі. Дівчинка у шість місяців важила як двомісячна. Також за інформацією, що надійшла з міської лікарні, у дитини — застарілий нелікований перелом нижньої третини правого стегна, забій голови. Діагноз: невралгічна симптоматична гіпотрофія другого ступеня, затримка в психомоторному розвитку, полідефіцитна анемія. Зі слів очевидців встановлено, що, дівчинку практично не доглядали. І що дивно, про цю дитину знали всі районні служби в м. Новоселиця. На ім’я голови опікунської ради направлялись повідомлення про те, що батьки відмовляються від стаціонарного лікування дитини, з проханням посприяти. Проте службовцями нічого не було зроблено — не вважали за потрібне. Проти батьків порушена кримінальна справа за ст. 166 Кримінального Кодексу України щодо невиконання обов’язків перед дитиною. Почастішали звернення родичів або одного з батьків у такій категорії справ.

Стаття 170

У цьому разі орган опіки та піклування зобов’язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.

Відібрання дитини від батьків

У виняткових випадках — при безпосередній загрозі для життя або здоров’я дитини орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов’язаний негайно повідомити прокурора та у 7-денний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. З таким позовом до суду має право звернутися прокурор. При винесенні рішення про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав суд не встановлює конкретних строків цього обмеження прав батьків. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відібрання дітей без позбавлення батьківських прав

У виняткових випадках — при безпосередній загрозі для життя або здоров’я дитини орган опіки та піклування або про­курор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов’язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. З таким позовом до суду має право звер­нутися прокурор. При винесенні рішення про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав суд не встановлює конкрет­них строків цього обмеження прав батьків. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Прикарпатський національний університет імені василя стефаника

В контексті висловленої пропозиції, необхідно звернути увагу на аспекти відповідальності батьків, обмежених у батьківських правах, за правопорушення, вчинені неповнолітніми. Згідно ст.1179, 1180 ЦК батьки (усиновлювачі) звільняються від відшкодування завданої правопорушенням неповнолітньої особи шкоди, якщо вони доведуть, що шкода була завдана не з їхньої вини. Вина батьків, обмежених в батьківських правах, в даній ситуації відсутня, адже внаслідок незалежних від них причин батьки фізично не могли виконувати батьківські обов’язки щодо виховання дитини та нагляду за нею, що згідно з ч.3 ст.15 СК не розцінюється як протиправна та винна поведінка. Таким чином, у разі скоєння неповнолітнім правопорушення, яким було заподіяно шкоди майну або здоров’ю потерпілого, батьки, обмежені рішенням суду в батьківських правах, не будуть притягуватися до субсидіарної відповідальності, оскільки відсутній елемент протиправності та й шкода, завдана не з їх вини. Відповідно батьки не будуть притягатися до адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення протиправних дій, передбачених ст.184 КпАП та ст.166 КК, оскільки в цих складах правопорушень відсутній основний суб’єктивний елемент – вина.

ВСС висловився про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав

Відповідно до рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, застосувавши до спірних правовідносин статтю 170 Сімейного кодексу, у батьків було відібрано дітей без позбавлення батьківських прав, а також стягнуто аліменти на їх утримання в розмірі 1/3 з усіх видів заробітку (доходу) кожного, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення повноліття.